Кодеин Purple Drank Северобайкальск

Яхатарти!

Чуваки, держитесь крепче, сейчас вам расскажу немного про мою жизнь, где закладки и пластилин - это не игрушки для детей, а настоящая реальность. Меня зовут Рэпсоди, но друзья называют меня Просто Рэп. Почему? Кайфую от музыки, наварить кайф и от наркоты, и это моя личная история, которую я сейчас с вами поделюсь.

Все началось как-то совершенно случайно. Я работал в такси, думал, что это стабильная халява, где можно неплохо заработать, между пикапами слушать свои хиты. Но когда ты все время на дорогах, тебе нужно чем-то заняться, чтобы не сойти с ума.

И вот я, привыкший к ночным сменам и безразмерным курам, которые безумно тянули внутрь. Но однажды, в одной из моих поездок, мне в руки попалась маленькая пластиковая упаковочка с закладками, а соседнее сидение забилось грязными крысами. И тут я подумал: "Что, если...?"

Эта мысль окаленела мою сущность, когда я решил попробовать то, что там оказалось. Вспыешики света, побеждающие тьму в моей душе, как звезды на небе. Пластилин, сверкающий в лунном свете, стал моей постоянной компаньонкой. Это было что-то невероятное - чувство полного расслабления и свободы.

Но как ни странно, работа в такси стала для меня еще большим кайфом. Когда я сажал пассажиров, я сразу же начинал крысить у своих. Водилу окружали разные типы, и мне было несложно притянуть к себе диазы, наркотик и даже закладки. Я стал настоящим наркоторговцем, спрятавшимся под крылом такси.

Но чем дольше я крысил, тем больше страху попасться. Измена, все же, не могла проходить незамеченной, хоть и была прикрытая служебными делами. Мои клиенты, узнавшие, что я продавец закладок, оборачивались ко мне спиной, как будто я был прокаженным. Все, кроме тех, кто был в том же деле, но им я доверял не больше, чем курице - эфедрону, которая меня все время на месте делала.

Когда я попробовал закладки в первый раз, меня охватил дикий кайф, что я просто не мог остановиться. Они были моей нирваной, моим возвышенным состоянием. Но все, что поднимается, рано или поздно падает... и я тоже.

Мои друзья, которые со мной делали бизнес, стали настолько необдуманными и глупыми, что в один момент мы попались на глаза полиции. Игра уже закончилась, и меня пригласили на тот самый "четвертый уровень" понять, что такое заточка, не в психушке, а в реальности.

Так что, друзья, мораль этой истории такова: независимо от того, насколько красивым и увлекательным может показаться пластилин или закладки, помни, что они могут превратить тебя в бомжа на углу улицы, которым никто не замахивается.

Remember:

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.